Керівник Соціальної ініціативи «Рідне Коцюбинське» продовжуватиме вирішувати проблеми селища.

Вибори позаду, і селище Коцюбинське, як і решта населених пунктів, повернулося до «нормального» життя. Нині – ні агітацій, ні піар-кампаній. І більшість благодійних справ кандидатів у селищні голови та депутати, певно, відійдуть у минуле, а деякі вже відійшли. Проте Володимир Жарков, як і започаткована ним Соціальна ініціатива «Рідне Коцюбинське, й надалі працюватимуть на благо коцюбинчан. Бо проблем, які чекають на своє вирішення, у селищі вдосталь. Володимир Жарков розповів кореспондентам «РК», що планує робити задля покращення життя коцюбинчан.

- Володимире Олександровичу, Вам не вдалося здобути перемогу на виборах селищного голови. Як ви оцінюєте такий вибір коцюбинчан?

- Такою є воля народу. Тому засуджувати її я не маю ніякого права. Можливо, люди, як часто буває, побоялися кардинальних змін в апараті селищної ради. Бо часто думається, краще, так як є, аніж невідомо що, аби тільки гірше не було. Це дуже прикро, бо, залишаючи стан речей таким, яким він, ми ніколи не доб’ємося підвищення якості нашого життя та помітного розвитку нашого селища. Я завжди був переконаний і досі залишаюся при такій думці, що коли за кілька років не відбувається прогресу, та люди не відчувають позитивних результатів діяння своїх обранців, то іншого виходу, крім кардинальних змін у владі – немає. Та, на жаль, народ не поділяє такої думки або й поділяє та боїться її втілювати в життя. Тому мені болить душа та вселяється страх за те, яким буде наше селище та як житимуть люди в ньому. Адже проблем наразі у нашому Коцюбинському – дуже багато. І їх треба терміново вирішувати.

Я хотів би щиро подякувати всім тим, хто підтримав та віддав свій голос за мене на цих виборах, а також людям, які весь цей час були й залишаються поряд зі мною. Ми провели важку, але приємну роботу. Я йшов до людей із відкритим серцем, тому втома компенсувалась задоволенням від роботи та результатів, які ми з командою досягли. Хоча ми й не перемогли на виборах, проте можемо з упевненістю говорити, що свій обов’язок перед селищем ми виконали сповна. А все інше залежить від Бога та вибору людей, хоча деякі з них, на жаль, його не мали…

- До виборів очолювана вами соціальна ініціатива «Рідне Коцюбинське» активно працювала над розв’язанням наболілих проблемних питань коцюбинчан. Що буде зараз, після закінчення виборчої кампанії?

- Коцюбинське - рідне для мене селище, а люди, які живуть в Коцюбинському - рідні для мене люди. Я знаю всі проблеми селища не з чуток, бо зіткнувся з ними особисто. Я так само спускаюсь по сходам свого будинку, їду по дорогам Коцюбинського, проїжджаю через старовинний ліс, спостерігаю, як молоді люди, замість того, щоб відпочити у родинному колі, розпивають спиртні напої просто перед магазином. І якщо чесно, то мене просто бере розпач, коли я бачу, що життя мешканців Коцюбинського з кожним роком стає все важчим. Саме це спонукало мене заснувати соціальну ініціативу „Рідне Коцюбинське”. Я хочу запевнити всіх коцюбинчани, що, незважаючи на те, що влада в селищі не змінилась, ми ні в якому разі не будемо зупинятися. Наша ініціатива працювала та буде працювати для людей, а не на результат виборів! Так завжди було і буде. Тому ми й надалі реалізовуватимемо свої ініціативи по покращенню добробуту коцюбинчан, незважаючи ні на що. Сподіваюсь, що Соціальна ініціатива «Рідне Коцюбинське», яку я очолюю, зможе впливати на рішення селищної ради, адже якби там не було, підтримку людей (і досить суттєву!) ми отримали.

- Тобто проекти Соціальної ініціативи «Рідне Коцюбинське» будуть працювати й надалі?

- Звісно. Проекти, які ми започаткували задля підвищення якості життя коцюбинчан, будемо реалізовувати й надалі. Бо вони успішно діють і суттєводопомагають людям із вирішенням їхніх проблем. Тому ні в якому разі не можна підводити людей і припиняти наші ініціативи. Газета «Рідне Коцюбинське», Служба правопорядку, «Створи ОСББ», Юридична консультація, проекти «Соціальне житло», «Підземний перехід» і «Зниження тарифів на теплоенергію» реалізовуватимуться і в майбутньому. Більше того, ми плануємо створювати нові проекти, про які обов’язково будемо повідомляти наших односельчан та залучати їх до співпраці, спільними зусиллями розвиваючи наше рідне Коцюбинське.

- Які саме проблеми вимагають сьогодні нагального вирішення?

- На сьогоднішній день проблем у Коцюбинському більш ніж досить. З кожним роком нерозв’язаних владою питань стає все більше й більше, вони накопичуються й зараз розібратись, що й до чого, надзвичайно складно.

Потребують вирішення проблеми комунального господарства. Зараз у Коцюбинському 25 багатоповерхових будинків вимагають ремонту. Його проведення, на мою думку, можливе лише за умови створення ОСББ, ефективність та результативність якого я можу довести всім мешканцям Коцюбинського особисто: ви можете завітати до будинку на вул. Паризької комуни, 5. Там стоять відеокамери; прибудинкова територія обнесена парканом, стоянка охороняється, а в під’їздах тихо і затишно. І найголовніше: тарифи втричі менші, ніж по всьому Коцюбинському. Візьмемо простий приклад: теплозабезпечення. Мешканці нашого ОСББ сплачували 3 грн 20 коп за квадратний метр в опалювальний сезон. В той же час тариф компанії «Мастеренерго», яка на сьогодні майже монополізувала коцюбинський ринок тепла, складає 8 грн 12 коп. Кожна людина може сама прийти і переконатися в цьому, розпитавши мешканців будинку. Я твердо переконаний: цей досвід необхідно перенести на все місто.

Потребує вирішення й питання доріг, яких у Коцюбинському не так вже й багато, тому не зрозуміло, чому вони не ремонтувалися увесь цей час. Я вже неодноразово пропонував провести капітальний ремонт доріг (з обов’язковою умовою – обладнати дороги пішохідним переходом і велосипедною доріжкою), створити транспортне комунальне підприємство „КоцюбинськеТрансАвто”, що дозволить здешевити проїзд до Києва вдвічі, спільно з міською радою Ірпеня і Міністерством транспорту України запустити додаткову експрес-електричку до Києва, а також провести реконструкцію залізничної станції. На жаль, поки що жодна моя пропозиція не знайшла позитивної відповіді з боку селищної влади. сподіваюся, що в майбутньому мені, моїй команді та небайдужим мешканцям Коцюбинського вдасться втілити в життя ці плани.

Звісно, мене турбує проблема облаштування залізничного переходу. Бо через колію офіційно можна перейти лише надземним переходом, що знаходиться практично в аварійному стані та є надзвичайно незручним для мешканців. Тому люди вже давно протоптали пішохідну стежку просто через рейки – усупереч усім правилам безпеки. Але мені боляче дивитися, як діти та дорослі ходять по цьому вкрай небезпечному місці. Вже був трагічний випадок, коли на цих коліях загинула дівчинка. Після такого, здавалося б, будь-який чиновник, якому справді небайдужа доля свого селища, хоча б намагався щось зробити, аби убезпечити своїх земляків від біди. Байдужість і бюрократія – ось на що Соціальна ініціатива «Рідне Коцюбинське» наштовхувалась щораз, намагаючись зрушити розв’язання цієї проблеми з «мертвої» точки. Та попри всі перепони та палки в колеса від наших політиків я буду продовжувати боротися за безпеку своїх односельчан і не зупинюся, доки в нас не з’явиться безпечний перехід. Адже це – найважливіше.

- Говорячи про безпеку, вулицями Коцюбинського ввечері досить страшно ходити…

- Так, цілком з вами згоден. Більше того, до мене як до депутата, зверталися люди з проханням підвищити охорону правопорядку в селищі. Сьогодні у Коцюбинському діє міліцейський штаб, який нараховує аж трьох працівників міліції. Чи це є нормальним явищем для такого населеного пункту? Відповідь очевидна: ні. Тому Соціальною ініціативою «Рідне Коцюбинське» спільно зі школою бойових мистецтв «Пересвіт» було створено власну службу правопорядку – добровільне громадське формування. Воно суттєво допомагає міліції стежити за спокоєм та порядком на вулицях Коцюбинського. Більше того: я вважаю, що в селищі необхідно створити відділок муніципальної міліції та обладнати публічні й небезпечні місця камерами відеоспостереження.

- Та бандитизм і розбійництво – це наслідок масової незайнятості молоді. Бо молодим людям насправді немає куди подітись у вечірній час, тому й не дивно, що кількість пияк і наркоманів зростає.

- На жаль, ви описуєте цілком реальну картину. І мене бере страх за наші майбутні покоління, коли я бачу, як хлопці та дівчата віком 14-18 років розпивають спиртні напої просто серед білого дня та посеред вулиці. Мене особливо турбує це питання, бо у мене самого ростуть діти, і я хвилююся за їхнє майбутнє. Сьогодні у Коцюбинському не вистачає уваги для молоді. Тому ми плануємо реалізовувати програму розваг для молоді. Я вже неодноразово порушував це питання перед іншими депутатами селищної ради, та, на жаль, поки підтримки в депутатському корпусі не знайшов. Але Соціальна ініціатива «Рідне Коцюбинське» планує власними силами організовувати цікаве дозвілля для молоді, літніх людей і всіх, хто прагне весело проводити свій вільний час. У наших планах – влаштовування найрізноманітніших видів активного відпочинку, спортивних ігор та смішних конкурсів для молодих людей у літню пору на свіжому повітрі, а в холодну – в приміщенні. На людей похилого віку чекають вечорниці. Адже національна українська традиція – влаштовувати затишні посиденьки, де можна поспілкуватись та потанцювати – не вмре ніколи. Ми повинні забезпечити цікаве та насичене дозвілля своїх односельчан, щоб братися за пляшку чи цигарку в них не було ні часу, ні бажання.

Здається, що перераховані вище проблеми – незначні й вирішаться миттєво. Але я переконаний: якщо селищна влада так само буде закривати на них очі, Коцюбинське може просто занепасти, а повернути гідний і достойний рівень буде надзвичайно складно. Названі мною проблеми – лише крапля в морі. Їх потрібно вирішувати терміново і всім селищем. І я ще раз хочу наголосити й підкреслити: незважаючи на те, що після виборів селищна влада Коцюбинського не змінилась, Соціальна ініціатива «Рідне Коцюбинське» буде й надалі працювати задля добробуту селища, допомагати всім його мешканцям у вирішенні їхніх проблем. Адже найважливіше для нас – не зайняти крісла депутатів чи селищного голови, а зробити Коцюбинське найкращим селищем Київської області і покращити життя всіх без винятку його мешканців.

Розмовляла Марина КОСТЮК

18 листопада спортивна школа “ПЕРЕСВІТ” відсвяткувала 12 річницю з дня заснування. Соціальна ініціатива “Рідне Коцюбинське” вітає всіх вихованців і наставників із цим святом та бажає нових перемог і якнайшвидшого зведення школи за адресою вул. Миру, 3 в смт.  Коцюбинське.

Вихованцями школи “Пересвіт” сьогодні є як діти, так і дорослі. Майстри спортивної школи навчають дітей, викладають мистецтво фрі-файту, допомагають незахищеним верствам населення. Також тут можна  пройти лікування опорно-рухового апарату.

Минулої суботи, 20 листопада, Володимир Жарков разом із учасниками Соціальної ініціативи «Рідне Коцюбинське» взяли активну участь у наведенні чистоти та порядку в своєму рідному селищі.

На прохання директора Коцюбинського будинку культури Людмили Антоненко допомогти в прибиранні території біля клубу, вони залюбки взялися за граблі та мітли. Разом із ними таким ж знаряддями завзято орудували декілька десятків небайдужих коцюбинчан. Гори вивезеного сухостою та купи прибраного опалого листя і сміття – такий результат роботи коцюбинських активістів. «Суботники – це гарна традиція, тому я та мої односельці залюбки приєдналися до прибирання території парку навколо селищного клубу. Такі акції необхідно влаштовувати частіше, щоб разом із коцюбинчанами робити рідне селище чистішим і красивішим», - наголосив Володимир Жарков.

]]> http://ridnekotsubynske.org.ua/news/187/feed http://ridnekotsubynske.org.ua/news/173 http://ridnekotsubynske.org.ua/news/173#comments Mon, 18 Oct 2010 13:57:17 +0000 info http://ridnekotsubynske.org.ua/?p=173 Голова Київської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану В.М. Красуля від імені організації висловив свою підтримку кандидату на посаду селищного голови Коцюбинського Володимира Жаркова.

З повагою,
голова соціальної ініціативи „Рідне Коцюбинське”,
Володимир Жарков

15 вересня відбулися чергові громадські слухання, проведені Селищною радою. Як і на попередніх, на них були присутні близько трьохсот осіб, які під виглядом демократії розігрували трагікомічний фарс, режисером якого виступила селищна влада. Можна довго сперечатися про законність чи незаконність їхнього проведення, проте результати очевидні: генплан громадські слухання схвалили.

На мою думку, не так важливо, кому належить ліс — Києву чи Коцюбинському — головне, що ліс має бути лісом. Не чиєюсь присадибною ділянкою чи городом, а віковічним лісом, легенями усієї Київської області.

Виходячи з цього, те, що ліс став належати Коцюбинському могло би бути на краще. Проте приєднали його напередодні місцевих виборів і, на жаль, всі ми розуміємо, навіщо — невдовзі він буде використаний як механізм для збагачення певних осіб та маніпуляцій мешканцями задля перемоги на виборах.

Безумовно, за цим процесом стоять серйозні сили. Боротися з шаблею проти танків — дуже складно, проте ми робитимемо все, що в наших силах, для того, щоб ліс залишався лісом. І ми не відступимося. Я вважаю, що для цього необхідно вибороти Коцюбинському лісові статус Національного парку. Тільки так, на мою думку, ми збережемо наше майбутнє.

Можливо, мешканці селища хочуть іншого — вирубки лісу та отримання власних ділянок. Щоб дізнатися думку усіх жителів Коцюбинського, я пропоную провести референдум щодо самого існування та можливого статусу нашого лісу. Але моя особиста ціль, як би то не було, залишається чіткою та рішучою: ліс має жити.

Голова Соціальної ініціативи

«Рідне Коцюбинське»

Володимир ЖАРКОВ

Колишній голова Селищної ради Коцюбинського Василь Серафимович Пікулик поділився своїми думками щодо минулого, теперішнього та майбутнього нашого селища з кореспондентом «РК». Про політику, населення та владу — з перших вуст.

Василю Серафимовичу, розкажіть, будь ласка, що було зроблено Вами на посаді селищного голови і який спадок Ви залишили своєму наступнику?

Я прийшов на свою посаду у 2002 році. Тоді в Коцюбинському було дуже багато невирішених проблем, особливо у сфері житлово-комунального комплексу. ЖЕКів фактично не існувало — було чотири окремих підрозділи, кожен з яких контролював певну гілку обслуговування мешканців. Мені вдалося за чотири роки налагодити реально працюючу систему, що стабільно забезпечувала мешканців усіма комунальними послугами. Звичайно ж, коли почалися глобальні проблеми у країні, подорожчання цін на енергоносії не обійшло й Коцюбинське — саме тому під кінець мого головування в Коцюбинському мешканці почали скаржитися на ціни. Проте варто розуміти, що міський голова не здатен вплинути на ситуацію тотальної державної кризи.

Також — підтримував Будинок культури у гідному стані, виділяв бюджетні кошти на розвиток культури.

Одним з найбільших своїх досягнень вважаю те, що я переконав компанію «Регіональні будівельні інвестиції» в вигідності будування житлового комплексу саме у нас. Адже за умовами складеного договору мешканцям Коцюбинського у цьому комплексі дістанеться більше ста квартир. Це житлова площа, яка відійде малозабезпеченим сім’ям — на даний момент у нашому селищі більше ста сімей гостро потребують житла. Також за тією ж угодою РБІ зобов’язується профінансувати та проконтролювати забезпечення певних господарських потреб селища — перебудувати дороги, прокласти нові тепломережі.

А як ви ставитесь до земельної проблеми — наприклад, до конфлікту навколо Коцюбинського лісу?

Офіційно селище займає 195 га землі, і зрозуміло, що ми не вміщаємося на цій території. Коли я був головою селищної ради, то розробив генеральний план розвитку смт Коцюбинське. На сесії ради мала розглядатися перспектива розширення меж селища до 400 га, проте справа зупинилася після мого усунення з посади.

Мій наступник, Вадим Садовський, спробував вирішити це іншим шляхом. Більшість коштів, отриманих бюджетом Коцюбинського під час головування Садовського — це гроші від продажу земельних ділянок. І маючи на руках ці гроші можна було би зробити для селища набагато більше. Почати хоча б з того, що при розподіленні ділянок Коцюбинського лісу мешканцям самого Коцюбинського дісталася мізерна частина — більшість землі була продана інвесторам з інших регіонів.

Ви почали аналізувати діяльність нинішнього селищного голови Вадима Садовського. Скажіть, на думку людини, яка сама перебувала на цій посаді, що зробив, і чого не зробив для Коцюбинського Садовський?

На мою думку, найбільший мінус усієї влади часу Садовського — відсутність уваги до проблем соціального захисту. Не поліпшено умов проживання, не вирішені проблеми житлово-комунального комплексу. Вже час замінювати труби та тепломережі — проте це не робиться. Про розподіл ділянок не хочеться навіть говорити. Мешканцям селища від нього не залишилося майже нічого.

Проте, незважаючи на усі мінуси нинішньої влади, чи є у Коцюбинського позитивні перспективи?

Звичайно. Коцюбинське — велике селище, прогресивне та молоде, яке має усі шанси стати повноцінним самостійним містом. Від Ірпеня зараз ми майже ніяк не залежимо, до Києва приєднуватися не плануємо. А шлях до самостійності та статусу міта обласного підпорядкування вже проторений — ним задовго до нас прокрокувало Вишеве та Буча, наприклад. Ми маємо сили та потенціал, достатній для того, щоб стати повноцінним містом-супутником Києва.

Розмовляла Марія Заболотна

Соціальна ініціатива «Рідне Коцюбинське» у прагненні до покращення рівня життя коцюбинчан вже не раз наштовхувалась на одну конкретну проблему. Селищна влада своїми діями явно чи приховано раз за разом перешкоджає діяльності активістів, посилаючись на надумані приводи. Незрозуміло, чи це страх втратити свої посади через недовіру мешканців, чи банальна заздрість людям, у яких вистачає сил та внутрішнього запалу для того, щоб дійсно працювати на благо селища. Розглянемо лише деякі приклади.

У минулому випуску газети «Рідне Коцюбинське» ми розповідали про громадське формування, створене на базі спортивного клубу «Пересвіт», який підтримує нашу Соціальну ініціативу, та покликане допомагати міліції зберігати спокій та порядок у селищі. Втілення данної ідеї було побудоване на добрій волі спортсменів та не вимагало від Селищної ради жодних зусиль. Проте Виконком чомусь вирішив, що три міліціонери, які працюють зараз в Коцюбинському — це достатній рівень охорони для такого великого селища, і додаткове формування нам не потрібне. Далі справа була за малим — знайти привід, щоб причепитися до активістів та заборонити їхню діяльність. Великих зусиль для формування вартувала уся офіційна паперова тяганина, проте вони не зупинились на півдорозі й довели справу до кінця. І ось, коли громадське формування з охорони громадського порядку «Пересвіт» уже було зареєстроване, оформлене та офіційно визнане, Виконком дізнається про те, що місцева міліція порекомендувала змінити деякі пункти Статуту організації для полегшення роботи. Влада одразу ж інтерпретує це як невизнання Статуту органами охорони порядку та забороняє формуванню «Пересвіт» будь-яку громадську діяльність по даному напрямку.

Що це? Чи Виконком Селищної ради хоче бачити на вулицях Коцюбинського наркоманів та спостерігати за п’яними бійками односільчан? Чи просто боїться, що про його членів стануть думати погано — адже ті проблеми, які мали би вирішувати вони, насправді вирішуються без їхньої участі?

Підемо далі. Близько трьох місяців тому у Соціальній ініціативі «Рідне Коцюбинське» виникла ідея проведення вечорниць для літніх людей. Наші батьки й діди, з чиїх родинних гніздечок ми давно вилетіли у доросле життя, часто залишаються на самоті. І добре, якщо у них є друзі та сусіди, яких можна запросити на гостини та час від часу просто поспілкуватися. Діти та онуки зазвичай мають багато клопоту та приїжджають рідко. Для таких самотніх людей просто необхідно було створити якесь місце, якусь програму, де вони могли би зустрітися, випити чаю та просто поговорити одне з одним. Адже спілкування залишається однією з найважливіших речей у житті будь-якої особистості, і з віком ця потреба тільки росте. Саме тому нами було вирішено створити такі-собі посиденьки, заповнити та урізноманітнити дозвілля літніх людей. Ми звернулись до Селищної ради з проханням виділити на ці заходи Будинок культури — один вечір на тиждень або два, коли приміщення усе одно вільне. У відповідь нам прийшли досить грубі відписки, на кшталт того, що для кип’ятіння води необхідно занадто багато електроенергії, тому Селищна рада не може дозволити собі такі витрати.

Знов-таки — чим селищному голові не сподобалась ідея вечорниць? Чи дійсно так складно виділити кімнату та розетку для їхнього проведення? Адже ми не вимагаємо, щоб хтось з працівників власноруч купував та запарював бабусям чай.

Наступний приклад стосується коцюбинських тепломереж. Забудовник житлового комплексу «Коцюбинський», компанія «Аверс-сіті» (колишні РБІ), проводив лінію мереж від Києва, аби забезпечити комплекс теплом. Голова Соціальної ініціативи Володимир Жарков запропонував компанії взаємодію. Справа в тому, що, збільшивши діаметр труби лише на 100 мм, можна було би провести додаткове альтернативне тепло до половини селища. Це дозволило би мешканцям бути впевненими у тому, що взимку вони не мерзнутимуть, уникнути перебоїв з телопостачанням. Компанія-забудовник не мала нічого проти такої ідеї — Володимир Жарков зумів переконати її у очевидності переваг цього рішення. Думаю, вже не треба казати, чим закінчилася і ця ініціатива. Звичайно ж відписка знайшлася. Перший заступник селищного голови Мацепа Д. О. пояснив відмову у дозволі тим, що коцюбинські мережі знаходяться у дуже поганому стані, а тиск в системі київського теплозабезпечення більше, ніж у місцевій, тому мережі можуть не витримати навантаження. То де ж логіка? Відмову оновлювати мережі та покращувати теплозабезпечення влада аргументує старими, майже аварійними мережами.

З усіх наведених фактів з кришталевою ясністю випливає висновок: місцева влада боїться. Боїться, що рівень довіри до інших, більш активних людей перевищить їхній власний. Боїться можливої конкуренції з молодим поколінням діячів. Тож влада вважає за краще перешкоджати втіленню корисних та цікавих проектів заради забезпечення власних амбіцій, адже втриматися на посаді — головне для нинішніх можновладців.

2-6 вересня у місті Візеу (Португалія) відбувся чемпіонат світу з фрі-файту, на якому коцюбинчанин Сергій Даніш виборов перше місце, а 22-25 серпня на 5-му Міжнародному турнірі з ушу (кунг-фу), що проходив у м. Гонконг (КНР), команда України посіла 6 місце зі 193-х команд-учасників.

Коцюбинчанин Андрій Старовойт виборов у Гонконзі п’ять золотих медалей, а його дружина Оксана Старовойт — три золоті медалі та звання «Найкраще володіння бойовим віялом». Всього команда України взяла 43 золоті медалі.

Попередній відбір учасників на чемпіонат з фрі-файту проходив у травні. Чемпіонат України, у якому були представлені 150 учасників з 16 регіонів країни, розмістився у м. Долина Івано-Франківської області. У категорії важкої ваги тоді переміг Сергій Даніш, виборовши для себе честь представляти країну на міжнародному чемпіонаті, що проходив у Португалії.

Змагання зібрали спортивну еліту з усього світу — майстри спорту та кандидати, переможці багатьох турнірів з різних видів єдиноборств змагалися за звання Чемпіона.

У категорії важкої ваги Україну представляв Сергій Даніш. Суперниками українця за результатами жеребкування стали представники Швеції, Португалії та Росії, і всі вони зазнали нищівної поразки. Після трьох поєдинків четвертий суперник Даніша не вийшов на бій, але перемога була визнана одноголосно.